По слідах минулого поста, ви могли зрозуміти що я сьогодні відчувала.. Коротко:накрутила себе через надмірну рухову активність малечі і зібралась памірать дзвонити чоловіку...
Під час дзвінка мені саму себе стало так шкода... Я ж тут паміраю сама вдома, боюсь і хвилююсь... Ще й голова почала крутитися... Розплакалась одним словом, і не могла сказати майже нічого внятного коханому. Він сказав, що зараз буде і я поповзла (брешу - пішла) до ліжка:). По дорозі (а це десь 2 метри:)) я помітила, що в мене ще й жахливо отікли ніжки...
Лежу я, значить, така на ліжечку, ноги на батарею закинула, голова крутиться і плаааачу... Прийшла свекруха, але до мене не заходить... Я собі стогну тихенько, а малий човпе..:) Тут вона залітає в кімнату (прийшла від подруги) і почалося...
ПАНІКА: Домашній наш тонометр відмовився працювати. Свекруха подзвонила сусідці (це гучно сказано - людина живе через вулицю). Та прибігає зі своїм... Ну поміряли мені тиск. Каже 100/70. Нормально значить.. А мені ж від того не легше! Починається полє чудес на тему "чого ж він там б'ється"... (Сусідка медсестра). Консиліум вирішив, що голова мені крутиться від м'ятно-ромашкового чаю, і треба мені швидку,і узд, і холодний компрес, і кароче дзвонять третій сусідці..:)))))) Ту сусідку просять подзвонити своїй кумі, яка працює в місцевому узд центрі і може нам влаштувати узд... Це все в бігах по хаті... Я при цьому прошу нічого не робити і почекати поки прийде Олег. Звісно - вагітним слова не давали... В цьому стані я не намагалась дзвонити своїй лікарці, бо вся картина була страшною...:) Олег сказав що прийде і ми разом подзвонимо. Ну лежу дивлюся на це все, чекаю Олега... Тут прибігає третя сусідка і в телефоні її кума(!) і історія моєї "хвороби" пересказується вкотре ще й їй:)). Ну всьо, за узі типу домовилися... Тут свекруха :"Всьо. Вставай, я викликаю таксі!!" Я кажу Олега ж то немає... А, ну да, то лежи:))). Лежу... Приходить муж і епопея(нею вона вже стала) пересказується по телефону ще й лікарці в рівному...:)) Я повзу в душ (ну думаю а якщо народжувати(ТТТ), то шо брудною?:))). Холодний душ мене частково роздупляє... Викликали таксі. Його немає і немає... Тут мені спина починає дико нити. Мабуть Брекстони... Таксист заблудився на нашій вулиці:)). Інший таксист його направляв по рації, ну направив кароч...:))) Ми сідаєм, таксист як побачив, що я вагітна і ще й кривлюся, мабуть вирішив, що народжую... Сижу вже ржу, а він гонить..:) По якихось закаулках, вуличках об'їздами летимо..:)))) Тут на дорогу якимось макаром вилітає мотоцикліст. Ми його ледь не збили!! Я так перелякалась!!! Таксист як відкрив вікно, як сказав йому...))) Ну правила там не ми порушили явно..:)) Приїхали в узд-центр сиджу, мене вже аж тіпає... Руки трусяться, живіт ходором ходить... пропущу нецікаве і скажу, що нас без черги заели в кабінет. посадили, кажуть :"Сидіть":). А там вагітній іншій якраз роблять... Я так ніколи не сміялась...:))) Їй лікар каже: "Малеча он посміхається", а вона: "А він шо коли хоче посміхається, чи коли я думаю шоб він посміхався?" игиги... сидимо ржем...)))) надрукувала ця мамочка фотку собі, стоїть, дивиться і шось ну так кривиться...:) каже лікарці: "А це всі діти такі страшні, чи тільки мій такий?" я вже просто від сміху тухну... Тут заходить та сама лікарка-кума третьої сусідки і в руках тримає брусочок для гостріння ножів і ножі. Наша свекруха питає: "а що це ви робите?". вона каже :"Готуємось". А я ржу і додаю: "до кесаревого")))) Ржуть уже всі...
Тут паніка закінчилась..:))
Кабінет узд обладнаний не надто... Немає монітора, на якому мамі все видно (я в рівному до такого звикла). При цьому мені закрутилась голова, мене поклали на бік (монітор позаду мене)... Відчула себе акробаткою... Уявляєте як я старалась хоч щось там побачити?:) Майже нічого не побачила...((( І взагалі все було як уві сні... До минулих узд я готувалась довго, чекала на них... Ну ціле всято виходило... А тут все так несподівано... Я і досі не усвідомила, що бачила малючка... Добре, що фотка є:)))
Лікарка ця, доволі дивна особа... Сидить, знімає всі покази і нічого не пише... Я думала, що вона в комп вносить... Нічого подібного. Закінчує узд, а потім по пам'яті записує... Я в шоці була... Ми запитала про показник доплера (це те, що треба було знати, щоб виключити нестачу кисню дитинці). А вона каже:"Ой, а я забула". Я сиджу, очі круглі... Кладе мене другий раз і робить ще раз доплер. У минулої вагітної вона забула локалізацію плаценти!!! Капець... Добре, що більшість вимірів комп сам запам'ятав.
Під час узд каже: "Хто в сім'ї флегматик?". Ну а ми холерик-істеричка і холерик-страшна істеричка (це я:). Каже:"Дивно, бо щось серце повільно б'ється. 128 ударів (Добре, що в мене є нормальна лікарка, яка потім по телефону мені пояснила, що 110-170 це норма.)
Коли ми розраховувались, вона сказала спочатку одну ціну. Коли ми перепитали, чи фото вона порахувала, вона ціну звісно ж змінила, але перед тим дууууже довго рахувала скільки це буде 60+20:)))))))
Після узд мені, вибачте, в туалет захотілося... Під туалетом я танцювала хвилин 15, бо за словами черги в кабінет, він був зайнятий кумою третьої сусідки:))... Коли нарешті двері відчинилися і я на крилах радості туди залетіла (це ж треба:один туалет на узд центр для вагітних) - знову шок... Там стояли клуби цигаркового диму... Це ж треба ЛІКАРЮ КУРИТИ в туалеті для вагітних!!! При тому, що до виходу на вулицю кілька метрів... Я, щаслива власниця алергії на цигарковий дим, там ледь не задихнулась!! Кашель в мене був аж до сліз і ще довго мучив мене і надворі...
Потім моя істеричка (коханий) посварився ще з мамою, якій перед тим заборонив дивитися на монітор (чому я так і не зрозуміла..). І ми пішли гуляти... Моя дипломатичність конфлікт допомогла залагодити, і ми успішно розійшлися... Свекруха - додому, ми - на морозиво..:))
Давненько ми так гарно не гуляли...:)
І того, за підсумками сьогоднішнього дня, у нас темпераментний хлопчик 1,938кг, наказ не нервуватися і насолоджуватися вагітністю:)... Ще ми трошки завеликі (десь на тиждень більші), і тому треба пожити трохи без солодощів... Але головне. щоб малюку було добре...:)
Все:) Дякую:) завіса...
Немає коментарів:
Дописати коментар