Просто моє життя...

Давно хотілось поділитися думками, а тут це тотальне небажання спати..:)

Може щось напишу... Думаю, що колись прочитає мій малюк оці всі мої щоденникові записи і подумає: "Оце так... Оце мамуся мені попалась..:))". Тому хочу знову вже нарешті припиняти жалітися, а писати про хороше. Його ж значно більше...:) Побачимо що з цього вийде...

Біля свого імені читаю напис 32 ТИЖДЕНЬ. І тут бах!, і вкотре приходить усвідомлення..))) (приходить не перший раз, але чомусь дуже швидко йде...)

Ще якісь 8 тижнів, і все настільки зміниться... Все життя стане іншим. Народиться моя крихітка, я стану мамою, коханий стане татком... Оце я, та, що сиджу зараз в ліжку і не сплю буду МАМОЮ!!! А оце чудо, яке так старається пригорнутися і сопе коханим носиком стане ТАТКОМ!!! Це просто не вкладається в голові...

Здається, що у мене ще стільки часу... Треба все встигнути... "Встигнеш" - кажуть мені... А я не вірю..:))) Ну не встигаю я за часом... Стільки всього хотілося зробити, а скільки ще хочеться...

День за днем проживаю, а пам'яті чомусь немає за що зачепитися...(

Ніби ж і стараюсь робити все правильно, а все одно все не так...

Почала ніби ходити на йогу. І що? Як почала так і закінчила...

Сходила один раз на аквафітнес. Всім розказала і перестала ходити. Просто грошей не  вистачило...

Харчування. Ну тут здавалось би все просто... А не зовсім( Інколи звичайно їм те, чого справді хочеться, але це рідко. Нікого в цьому не звинувачую, бо ми з коханим перш за все сім'я. І мабуть це наші проблеми, що не заробили і не купили. Мені на це регулярно прямо і непрямо натякають. А що вже говорити про чоловіка... Це ж його батьки. Мають повне право капати на мізки. Докапались до того, що коханий сам попросив мене щось заспокійливе... Але це все дрібниці... Повірте, для мене це справді дрібниці!

Так, я не роблю зарядку кожного дня. І що?:) Я від цього не стану гіршою мамою. Принаймні я так думаю.

Не сплю ночами... Ми не спимо:) Я і моє маленьке совеня, яке підбадьорює мене своїми постукуваннями..:)

А мій чоловік... Якби хтось міг відчути наскільки сильно я його люблю... Я так його люблю, що аж до сліз...) Прокидаюсь вночі, щоб перевірити чи не стягнула з нього ковдру...) Гладжу його голівку, коли він спить. Через сон шукаю його поцілунку... І знаходжу! Бо завжди в цей самий момент він шукає мого..:) А якби ви знали як він співає... Саме під час того, як він грав на гітарі і співав одного літнього дня рік тому, я і зрозуміла, що це саме моє...:) В його очах я готова потонути... Він просто такий один. Мій. Неймовірний...

Не знаю чи може уявити хтось, наскільки боляче спостерігати, як така близька людина поруч з тобою, тяжко преживає проблеми з роботою... Переживає, і навіть інколи крадькома витирає сльози поки я не побачила, просто тоді, коли мріє про наше майбутнє... Тримає все в собі і посміхається мені, щоб я не дізналась про те, що йому зле... А я і так все бачу... Але не розпитую, бо знаю як йому боляче і важко. І так само, крадькома вночі, витираю свої сльози, обіймаючи його сплячого. Кажу йому завжди, що в нього все вийде, що він молодець. Пишу йому ночами величезні листи про те, як сильно я його люблю і вірю в нього. І просто люблю його незважаючи ні на що...

А він знає про цю любов. Знає і любить у відповідь... Нас обох. Мене і малюка...

Йому прикро, що він не може нас відразу забезпечити усім необхідним, а я прошу зачекати. Прошу просто вірити в себе. Кажу, що я знаю який він насправді і що він може. І він встає з колін. Стискає кулаки і кожного дня бореться. З батьками, які ніби не бачать його зусиль, з проблемами, які виникають, з собою врешті-решт...

І він перемагає. Все і всіх перемагає. Заради нас. Заради нашої сім'ї. Заради нашої любові...

Він зумів. Я знала це і завжди вірила в нього. Навіть коли було зовсім важко і боляче, продовжувала вірити в нього. Бо він зміг замінити мені весь світ. Все і всіх. Він допоміг мені повірити в те, що наше маленьке життя, яке зовсім скоро з'явиться на світ - це велике щастя. Щастя, яке хочеться розділити з ним. І так буде.

Здавалось би так банально... Заключити контракт із замовником. Взятися за серйозний проект. Віддати купу сил і енергії... Тільки ніхто, крім нього, не знає через скільки всього йому довелось пройти заради того, щоб отримати ці гроші... А він і не хоче, щоб хтось знав. Він просто це зробив. Заради нашого маленького життя... Заради нашого сімейного щастя...

продовження буде. воно вже є...:) це просто моє життя...