Сьогодні в нас особливий день:) (Взагалі то в нас всі дні особливі, але цей просто супер)))
Третього числа нам три)
Дивлюся я на своє щастячко спляче малесеньке, і здається, що він уже такий дорослий... А скільки ж у нас ще всього попереду...)))
За 91 день існування нашого тандему ми встигли багато навчитися. Хвалюся:)
- впізнаємо всіх рідних, посміхаємося на весь беззубий рот у відповідь
- активно жуємо пальці (свої і чужі) і заслинюємо все, що потрапляє в радіус 1 метра до ротика:)
- тримаємо голову скільки завгодно часу)
- намагаємося сміятися зі звуками:) - це така сміхота)))
- шаримо, що погримуха буде дзеленьчати, якщо її рукою почіпати
- в колясці на кухні бавимося підвісною іграшкою НОГАМИ:)
- маму (ну мене тобто) навіть серед ночі зустрічаємо усмішкою
- страшенно любимо мордаху свині із м'якої книжки, яка в нас стоїть біля пеленалки
- вміємо перевертатися з животика на спинку, але лінуємося:D
- кілька разів переверталися на бочок (щойно наприклад))
- слідкуємо поглядом за цяцьками, якими мама возькає перед очима))
- зацінили м'якого ведмедя. потіскали і зовсім трошки пожували))
- із серйозним виглядом відповідаємо на всі поставлені запитання і беремо участь у всіх телефонних розмовах:)
- перетворюємо маму на артистку оригінального жанру:)) пісні-танці-вірші-кривляння супроводжуються радісними воплями і ледь не підскакуваннями))
- а ще з напівсидячого положення пробуємо привставати (я в шоці)))
І це тільки невелика частинка...)
Сьогодні вперше виявили, що в дзеркалі живе ще одна мама і ще хтось)) Хтось виявився холодним, гладеньким і боляче відбивався) Тим не менше так радісно було...
Я почуваюся настільки щасливою людиною... Ну просто як риба в воді)) Мені вкайф бути мамою. Ні не так) Мені в кайф бути мамою маленького хлопчика, чия посмішка моментально піднімає настрій, серйозний вигляд викликає щире замилування, насуплені брівки нагадують татуся, а вираз здивування просто змушує засміятися...
Я люблю вас, Данило Олегович!:)
Немає коментарів:
Дописати коментар