Знайомимося)

Хочу представити вам нашого сина!:)

Паньків Данило Олегович. Народжений вересня 3-го року 2010-го:). В закритих колах його називають король Данило. Від народження володіє навичками повзання. Вперше сказав "мама" теж відразу після народження.

Особливо добре вміє морщити лобика і робити філософський погляд (на фото:).

А якщо просто словами, то це мій коханенький синочок. Плід нашої любові. Ідеальне її втілення...

Даня розвіяв всі мої уявлення про крикливих малюків і безсонні ночі. Улюблена поза сну "Я здаюся":)

Є моменти, коли я можу його покласти на пеленалку (ліжко, диван) і малеча сама себе бавить 10-15 хвилин!:) За цей час я встигаю багато...)

Він гарно спить і їсть. При чому одночасно:)

А ще Даня просто мужик. Його інколи мучають газики... Він морщить лоба, крутиться, кривиться, вигинається, крекче, видає різні звуки, але НЕ ПЛАЧЕ. Терплячий такий козак у нас росте..:))

І хай там хто мені що не говорить, мій син СВІДОМО посміхається. Мені, коли я гладжу його щічку, або коли він прокидається, бачить, що я поруч, посміхається і далі спить... І таткові, коли він із ним бавиться...)

Так як Данило народився богатирем, у нас були перші проблеми:))). У багато предметів одягу він просто не вліз:))). Їх ми залишили майбутній Дюймовочці. А от щодо підгузників, то Ньюборнами ми прокористувалися десь тижнів півтора...:) Тепер тільки двієчка:). Нам так зручніше і ми туди поміщаємося краще))).

Синок дуже любить свою бабусю. Вона у нас запасний вихід:) у ситуаціях плачу довше 5 хвилин, що буває дууууже рідко і тільки тому, що мамина циця внє зони доступа..:)

Інколи мені здається, що синок буде снайпером:) Він чудово влучає в мене своїми попісюшками ледь не під час кожної зміни підгузника:). Кажуть до грошей...:)

А ще, я дуже дивувалася, коли вагітною читала про те, що мама розрізняє як і з якої причини плаче її дитина. А й справді, плаче ж він зовсім по-різному!!! Коли коче їсти - одна пісня, а коли треба міняти мокру пелюшку - зовсім інша..)) Домашні не розрізняють, а я з туалету буває кричу, щоб перевірили підгузник:))).

Ми нарешті зловили кайф від купання... Секретів і премудростей немає. За пів години поїсти і водички в ванночку побільше:)) Ще би так зловив кайф від витирання після водних процедур...)))

Синок вміє витримувати театральні паузи в своєму плачу, коли бачить, що мама вже дістає цицю з-під футболки...) А ще так серйозно зітхати і смішно позіхати...

Я можу розказувати ще багато...:) Як і, мабуть, кожна любляча мама про свого малюка... Бо тішитися можна кожним подихом, кожним рухом малесеньких війок і кожному, навіть найменшому, досягненню... Можна і треба.

Мій син - моє велике щастя... І поки щастя спало, я встигла поділитися ним із вами...:)