Хочеться розказати про мої чудо-пологи. Всьому світові про це знати мабуть не надто цікаво, а от для тих, кому цікаво, продовжу..:)
Тут многабукафф)
Почну з початку:)...
Мій останній пузірочний ранок... Все як завжди:) Пробіжка до білого брата-унітаза... І в момент кульмінації я почула такий собі "Чпок!":)))). Почали відходити води)
9.30 ранку... Руки злегка трусилися, але щастю моєму не було меж. Якась неймовірна ейфорія, страх, цікавість... Все і відразу).
Щастя, що це сталося за 10 хвилин до виходу мами на роботу, бо тусувати в пологовий довелося б самій)))
Олєжик був безжально розбуджений мною і ошарашений новиною...) Поки він там добував собі алєнєй транспортний засіб, я часу не втрачала...
Знала, що чим довше я буду вдома, тим краще для мене. Але моя дорога Світлана Іванівна (лікар), як тільки почула про моє щастя, то страшно зраділа і сказала їхати в пологовий)))
Поки мама рвала на собі волосся і заламувала руки нервувалася і дзвонила тату, я полізло в душ, дозбирало пакети (ну як завжди все в останній момент:))) і пішло снідати... Дарма я поснідала так мало, але добре, що додумалася взяти ще й бутіки з чаєм..:))
У розпачі і на прощання з булим життям :))) я схопила передостанній персик з холодильника (хто ж з'їв останній?!) і в його особі попрощалась на деякий час із свіжими овочами і фруктами:)))
Поки все це відбувалося, татуньо підіслав нам машину:) Так сказать родовий кортеж))). Не знаю як це діло називається, але в цій машині є тільки 2 місця (водійське і моє:). Мамі довелося їхати в багажнику (ну там така ніби будка ззаду... тато мій виконроб на будівельній фірмі:))))).
Дядя-водій заметно нєрвнічяв:)))
Я по-доброму підстелила собі поглинаючу пелюшечку і всілась на сидіння. Дядя-водій, видно, чекав якусь афігєвшу і кричащу женьщину з розставленими ногами і головою бейбіка між ними, а прийшла я... Він ще довго дивився то на мене (як це так можна народжувати і посміхатися, а не кричати), то на маму (якщо це вона народжує, то чого вона в багажнику:))). А тоді зрозумів, що треба ж мабуть їхати...)))
Дядя-водій афігєв окончятєльно, коли я почала жартувати). Просила не поспішати, а поїхати в об'їзд, бо мені хочеться покататися... Він пропонував кафе, але мої шорти були вже знатно мокрі...))) Не піду ж я в такому вигляді в кафе..)))
Поки ми доїхали до пологового, я так звикла до нього, що розставатися було жаль))), але довелося...
На пропускник в пологовому ми потрапили з другого разу. Ну хто ж винен, що вміння читати - не наш із мамою коньок:)) Я посміхалася і жартувала. Починали відчуватися перейми, але легесенькі... То мабуть вже було біля 12...
На пропускнику відкачували ще одно породіллю... Вона страшно злякалась пологів,підвищився тиск. Кароч до неї викликали реанімацію!
Нас зустріла Юлія Володимирівна (добре знайома і дуже хороша старша акушерка з паталогії) і повела у відділення. Мене і маму відправили в палату у відділення паталогії. Це по-блату:). Довга історія, але я там "лежала" майже всю вагітність))). Це щоб бюрократи спокійно спали...
Сказали оце стеліть постільку і чекайте:). Я по наївності своїй думала, що мене відразу в родзал... А тут "постільку"..)))
Поміряли тиск, зробили КТГ... Вага безнадійно показувала 92:). Ні, я не набрала 32 кг!!! Це просто у неї часом такий глюк був... Так я і не знаю точно з якою вагою народжувати пішла...
Сиджу я, значить, на світі мам, і чекаю переймів... А їх все немає і немає...
Лікар мене заспокоїла. Сказала, що чекати ми на них будемо мінімум 18 годин, а максимум 48. Тобто стимулювати мене будуть в суботу о 6 ранку, якщо доти я саменька не справлюся... Але установку я собі дала справитися!
Між тим їсти хотілося страшенно... Я випила термос чаю, з'їла 3 бутерброди і шоколадку:) Білу із кокосовою стружкою!:) (Тепер знаю, що в малюка мого ні на персики, ні на білий шоколад алергії немає))))
Було кілька спроб заснути і подивитися фільми. Нормально не вдалося ні того, ні того..))
Перейми почали проявлятися...) Рідко, але відчутно... Десь між 4 і 5 періодичність у 10 хвилин і поява мого чоловіка...)
Я була трохи зла, бо від 9.30 і до 5 години пройшло трохи часу... І казала, що вже збиралась народжувати без нього))) Лякала значить).
Він просто із своїм татом їхав)) Тато - художник, людина тонкої душевної організації...))) А по дорозі іще масло поміняли, а в Рівному іще трохи блуканули... Ну таке..)))
Мама моя вже була на себе не схожа... Тому я її відправила додому разом із свекром:).
Ставало трошки боляче. Був навіть момент, коли мені стало страшенно шкода себе, і я почала плакати. Але тривало це секунд 10. Жалюгідною в пологах я себе бачити не хотіла. То мабуть просто гормони))))). Як завжди..)
Між тим їсти хотілося ще більше... Весь чей час я продовжувала жартувати...)) Коли коханий дістав фотік, азарту додалося:))
Фото №1. В зубах - хлібчик, в руках - кавбаска:))
Не знаю для чого, але у відділенні паталогії всі двері із скляними вставками. Крім того біля кожних дверей є ще вікно. А ще вікна між палатами:)))... На щастя, розумні люди все це діло заклеїли непрозорою плівкою.Це я до чого веду... От те вікно, що біля дверей і рівно над умивальником - моє велике відкриття:) Виявляється, що переносити перейми, ставши у особливу позу і спершись на нього, значно легше!:)
Коли вкотре до нас зайшла Світлана Іванівна, я саме стояла в позі:). Вона оцінила ситуацію і сказала, що дуже рада бачити мене у такому становищі (мається на увазі, що рада переймам, які почалися самі:))).
Далі мене повели на УЗД. Ох, як весело, дівчата, йти на поверх нижче, а потім коридорами і заворотами до заповітного кабінету УЗД, коли щось тепле (води мої зелені) біжить по ногах...)))
На УЗД дядько-лікар сказав оголити паспортну частину:))). Апарат йому показав "самі ікси", тобто вага дитинки точно-преточно більше 4 кг, бо апарат аж глючить, такий він супер-мега-екстра-великий... А ще те, що вод майже немає (ну тобто ВЖЕ майже немає). Пізніше я зрозуміла, що апарат цей дурак і брехун, бо він зіпсував мені всю погоду на пологи... Але це було пізніше...
Далі перейми були регулярними... І нам сказали збиратися в родзал...:)
Кінець першої частини.
В ролях:
Катерина Батьківна - незрозуміло чому весела і вічно голодна породілля
Мама - деструктивний елемент, який трусив руками, але приніс кавбаску з магазину:)
Дядя-водій - шокований епатажний представник будівничого пролетаріату:)
Коханий Олежко - людина, яка вже в цій частині заслужила медаль за відвагу
Улюблена лікар - вагітна лікарка, яка тішилася більше від мене:)
Апарат УЗД - просто дурак
В епізодах: лікарі, медсестри, прибиральниці, просто люди в шокє, кавбаска, 2 ноут-буки, 7 мобільників (на трьох:)), чарівне підвіконня.
Спонсор показу - Пологовий будинок №2 (ТМ). Пологовий будинок №2. Вагітними від нас ще ніхто не йшов. :)
Немає коментарів:
Дописати коментар