день був не з легких... я б навіть сказала з важких...(
сьогодні вирішила почати проходити спеціалістів. свекруха взяла себе, мене і повела у лікарню.
спочатку маршрутка, яку ми зупинили посеред дороги...)) не знаю яким задньо-боковим зором мене, захекану і пузату влізаючу в задні двері помітив отой молодий чоловік... але він відразу ж поступився місцем). була приємно здивована, але полізла в інший кінець маршрутки, щоб сісти. поки долізала, на те ж місце хотіла всунутися ще одна панянка, але її не пустили. так і їхала під гострим і злим поглядом зверху.
шоком для мене стала обласна франківська лікарня... точніше дорога туди. не хотілося б у швидкій допомозі (не приведи Господи) стояти у заторі на єдиній вузенькій вуличці, яка веде туди...
ми пішли до ендокринолога. це насправді не зовсім лікар, а доцент медичної кафедри, але спеціаліст, ну просто спеціалістище)) хороший. як тільки ми прийшли до її кабінету, медсестра відразу ж винесла мені стілець і мене посалила... (так уважно до мене мало хто ставився..) пропонувала не чекати на коридорі, а йти присісти в кабінет. от така хороша людина..))
єдина жіночка яка була перед нами в черзі намагалася мене пропустити, але мені почекати не складно було, і вона пішла перед нами.
ох як я все деталізую...))))
зайшли ми до лікаря на прийом, і тут почалося... в мене завжди була збільшена щитовидка, але я давно її не перевіряла (їй кажу). вона як не почне мене лякати... чого це я так пізно прийшла, чи я хочу недорозвинену дитину і всьо такоє... я сиджу, очі квадратні. вже аж трусити починає. направляє мене на узд щитовидної, кардіограму і аналіз крові на гормони. каже ну там мабуть все капєц... вам треба зразу таблетки... не знаю чим ваші дікарі думають, бо вам взагалі може капєц... (це я своїми словами суть передаю..))
пішла я на оте узд... як завжди купа людей(до 30) і ніякої черги. заходять по виклику лікаря... всі жаліються, які вони бідні, нещасні, і чого ж їх так довго не викликають... а мені мало того що зле, їсти хочеться, то ще й тіпає всю...
нарешті (через 2 години сидіння в черзі) мене викликають. та ж сама жіночка, яка мене до лікарки хотіла пропустити і тут була переді мною. пропустила мене вперед, хоча сама мабуть не менше змучена була... ну думаю все... капєц мені...
мене розпитали для чого я узд роблю... лягаю, а мене аж трусить...
лікар там все подивився. якісь розміри диктує... а хто його знає що ті розміри значать... а потім каже мені: У ВАС ВСЕ ДОБРЕ!!! я ледь не впала..)))) ну там права доля трохи збільшена, але це привагітності майже їдеально!!!
я така щаслива, вилітаю на коридор... свекрусі кажу НЕ КАПЄЦ!!!)))
йдемо на кардіограму... зробили, нам ніхто нічого не сказав. йдемо знову до спеціалістища..))
вона подивилася на узд, сказала, що все добре. потім дивиться на кардіограму і каже, що у вас тахікардія...(((
почався допрос про мої набряки і ще купу всього...
я знову хвилююсь..((((
в аналізі на гормони щось там вдмінила, але треба йти завтра здавати.
сьогодні мені не можна практично нічого їсти, після 8 взагалі нічого. не знаю як витримаю... фізичні навантаження не можна - відмінила йогу... навіть фільмів сказала не дивитися. от капець...((
хвилююсь, бо не можна визначити від чого тахікардія... і взагалі як вона повпливає на малюка...((
що робити?
така змучена за весь день... ще й печія спокою не дає.
хоч сідай та й плач(((
Немає коментарів:
Дописати коментар